Жіноча доля у творчості Шевченка

1.Ведучий.Жінка...Немає милішого слова,

                   Ти ж бо життя і творіння основа.

                   Пензель,перо надихались тобою,

                  Вічна ти в пісні,з болем,любов`ю.

2.Ведучий.Надіятись,вірити,ждати,

                    Родинний вогонь берегти,

                    Коханому серце віддати,

                     О,жінко-це ти!

                     Дитячу колиску гойдати,

                     Любов`ю над нею цвісти

                    Майбутнє народу плекати,

                    О,жінко-це ти!

3.Тарас Шевченко завжди захоплювався красою жінки,уболівав за її долю,мріяв бачити щасливою .А це бажання,за тих часів було майже нездійсненним!

4.Поет згадує свою матір,яку дуже рано »нужда та праця положила» в домовину. Для Тараса Шевченка жіноча недоля була згустком болю,що запікся в його серці.

5.У нашім раї на землі

  Нічого кращого немає,

  Як тая мати молодая

  З своїм дитяточком малим

  І на оновленій землі

Врага не буде,супостата,

А буде син,і буде мати,

І будуть люди на землі.

Пісня »Садок вишневий коло хати»

6.В похилій хаті край села

 Над ставом чистим і прозорим,

Життя Тарасику дала

Кріпачка мати,вбита горем.

(Діалог Тарасика з матір`ю)

7.Мати. Як гірко,як нестерпно жить,

Що долі нам нема з тобою.

Ми вбогі змучені раби,

Не маєм радісної днини,

Нам вік доводиться робить.

Не розгинать своєї спини.

Промовиш слово і нагай

Над головою люто свисне.

І тут усюди- з краю в край-

Лютує панство ненависне.

Росте неправда на землі

Згорьованій,сльозами змитій,

О,любі діточки малі,

Одні залишитесь на світі!

8.Тарасик.Утій хатині у раю

Я бачив пекло…

Там неволя.

Робота тяжкая,ніколи

І помолитись не дають.

Там матір добрую мою,

Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила

Там батько,плачучи з дітьми

А ми малі були і голі

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята…

(Матір обнімає Тарасика і виходять).

Пісня »Зоре моя вечірняя»

9.Ведучий.З особливою душевністю писав Шевченко про гірку долю жінки.»Такого кохання і жіночої муки не знайти,мабуть,ні в одного з поетів світу»-відзначив Максим Рильський.

10.Ведучий.Жодна жінка,виписана Кобзарем,не знаходить щастя. Саме такою страдницею бачив поет її і в житті. «Наймичка»,»Відьма»,»Сова»,»Сліпа»,»Мар`яна -черниця».А серед них безмовною русалкою підноситься з дна ріки Катерина.

11.Боже милий!А за віщо,

За що світом нудить?

Що зробила вона людям,

Чого хотять люди?

Щоб плакала!  Серце моє!

Не плач Катерино,

Не показуй людям сльози,

Терпи до загину!

12.Інсценізація поеми «Катерина».

Пісня «Така її доля»(під час пісні учень читає вірш «Така її доля»).

13.Кріпацька неволя-це доля рідних сестер Т.Шевченка-Катрі,Ярини,Марії,-голубок  молодих,у яких «коси в наймах побіліють»,це трагічна доля його першої трепетної любові - Оксани Коваленко,доля всіх нещасних жінок,що «німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть».